Середа, 13.12.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Проповіді

1-23 СЛОВО НА ЄЖЕ ПО ПЛОТІ ОБРІЗАНІЄ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШЕГО ІІСУСА ХРИСТА.
і пам'ять іже во святих отця нашого Василія Великого, Архієпископа Кесарії Каппадокійської. (1-го січня за старим стилем. 14-го січня за новим стилем)

«Всіх Творец і Владика міра,
Сий со Отцем і Духом горі,
яко Младенец обрізуєтся
на землі осмодневен».

Во Ім’я Отца, і Сина, і Святого Духа!

Христос раждається!

Возлюблені во Христі, браття і сестри! Сьогодні ми з вами звершуємо свято Обрізання Господнього і вшановуємо пам’ять великого ієрарха – Василія Великого, архієпископа Кєсарії Каппадокійської, одного з найголовніших опор Церкви і великого богослова.

Чому ж відбулося обрізання Господнє, й чому християни продовжують вшановувати цю подію? Якщо Христос народився по плоті іудеєм і виконував іудейський закон, то зрозуміло, чому Він Сам обрізувався; та як це дійство повинні наслідувати ми і що в ньому для нас такого важливого?

Обрізання – це один з обрядів Старого Завіту, який ознаменовував вступ людини в завіт з Богом. Та Старий Завіт, як ми з вами знаємо, слугував прообразом Нового Завіту, тому в Новому Завіті старозавітне обрізання дістає духовний значення. Що ж тоді таке духовне обрізання і в чому лежить його зміст?

Господь Іісус Христос неодноразово наголошував, що хто хоче йти за Ним, – тобто за Христом в Царство Боже, в славу Божу, – повинен зректися себе, і, взявши свій хрест, слідувати за Ним. Ось це зречення себе і являється духовним обрізанням. Та що значить зректися себе? Це значить зректися гріха, який проник в душу і тіло кожної людини й зріднився з нею, став якби частиною людського буття. Якщо у Старому Завіті людина не могла ввійти в спільноту вибраного народу не обрізавшись по плоті, так і без духовного обрізання людина не може іменуватися християнином, а тим більше ввійти в Царство Боже.

Людина повинна усвідомити свої недуги, п’янство, блуд і всяку мерзоту, й зректися їх, відсікти їх від себе, обрізати. Та без Божої допомоги тільки своїми силами вона цього зробити не може, тому що знаходиться в полоні гріха й в рабстві диявола, котрий розпалює її, торкаючись нервів, тіла, а якщо Господь попустить, то й розуму, так що людина втрачає зовсім всяку орієнтацію в своїх поступках і важко від цього страждає.

Ось чому Євангеліє часто нагадує нам, що Царство Боже силою береться, зусиллям, напруженням, тому людина весь час повинна уважно стежити за своїми думками й взивати до свого Спасителя: «Господи, помилуй». В такому стані потрібно знаходитися все життя, від юності до старості, щоденно, щохвилинно слідкуючи за собою, не давати волі ні очам, ні вухам, ні язику, ні яким гріховним потягам, чи безумним мріям, і всю цю мерзоту відсікати від себе, опаляючи її Іменем Господнім.

Прийнято вважати, що якщо людина побувала в храмі, якщо в дома, крім вечірніх та утреніх молитов, почитає акафіст чи Псалтир, а якщо ще постоїть на колінах і покладе кілька поклонів, то кращої й святішої від неї немає нікого. Вона всіх судить, всіх бачить, та звертаючи увагу на скалку в оці ближнього, в своєму не бачить колоди. Тому попри всі свої зовнішні доброчинності залишається повна всілякої нечистоти: п’янства, блуду, заздрості, гордості, осудження, марнослівства, ненависті, ворожнечі та злопам’ятства. Знаходячись в такому плачевному стані, людина наважується вважати себе праведником лише тому, що вона ходить до церкви. Треба знати, що і богослужіння, і молитви, і пости – все це лише засоби, які допомагають людині отямитися, і відсікти від себе всяку мерзоту, взявши на себе хрест боротьби з гріхом.

Коли людина мляво бореться з гріхом, Господь, як люблячий батько, посилає їй різні скорботи: чи то хворобу, чи то приниження від ближніх, чи то втрату майна, котре людина здобула обманом, чи різні проблеми в родинах. Так до нашої праці в нашій особистій боротьбі добавляються невільні скорботи, як допомога в цій боротьбі. З цієї постійної боротьби з гріхами і невільних скорбот й складається хрест для кожного християнина. Коли він дійсно усвідомлює своє призначення й потрібність для себе скорбот, то не ремствуючи несе свій хрест, та якщо не розуміє, то починає осуджувати і ближніх і Господа й залишається поза Царством Божим.

Якщо Сам Господь ради нас був розіп’ятий на Хресті, став Агнцем Божим, Котрий взяв не Себе гріхи світу, якщо Він за нас постраждав, то і ми, християни, повинні і свій маленький хрест понести і постраждати в боротьбі з гріхом для свого очищення, щоб стати достойними ввійти в Царство Небесне, в спілкування з Господом, стати дітьми Божими. Та для цього потрібно прикласти працю, потрібно полюбити Господа, необхідно дякувати Йому, молити Його, щоб Він допоміг нам очиститися від своїх гріхів, щоб дав нам сили понести свій хрест до кінця життя.

Таким послідовником Христа був і святитель Василій Великий, пам’ять якого ми сьогодні вшановуємо. Якщо ми подивимося, чим він так особливо прославився від Господа, і що він зробив для спасіння своєї душі і для блага Церкви Божої, то побачимо, що він умів Богу угодити через відсічення гріха. «Христа вселив в душу твою, чистим твоїм житієм, Істочника жизні, священноявленне Василіє, ріки істочил єси ученій благочестивих Вселенній… добродітелі богатством, все плотскоє мудрованіє повинул єси духу. Тімже плоть і мір возненавидів і міродержца…». Він «Всіх святих собрал добродітелі…, Моісеову кротость, і Іліїну ревность, Петрово ісповіданіє, Іоанново богословіє, яко Павел вопія не престал єси: кто ізнемогаєт, і аз не ізнемогаю: кто соблажняєтся, і аз не разжизаюся». Тому молитвами святителя Василія Великого, нехай подасть нам Господь надію, віру, любов, терпіння, прощення, кріпость та сили слідувати його життю, як і він слідував земному життю Господа, і подібно до того, як Господь помер і воскрес, так і нам потрібно прожити життя по християнському, по християнському і померти наслідуючи Царство Небесне, уготоване всім істинним послідовникам Христа від створення світу, де всі просвітяться як сонце, в невимовній радості Божественного Світла.

Амінь.

Віктор Саварин для сайту turka.at.ua


Схожі матеріали :

Категорія: Проповіді | Додав: Admin (13.01.2016)
Переглядів: 1775 | Коментарі: 5 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 5
0
5 Victor   (28.01.2013 23:20)
А уявіть собі, п.Любомир, що Ви бойко, у Вас народився первісток і Ви прийшли з ним до юдейського храму, щоб принести викуп – голуби. Як кажуть росіяни: «С какого это перепугу?» От коли б Ви були обрізаним і обрізували свого первістка, то й зміст жертви мав би місце. А тепер дивіться дальше по тексту: необрізаний Христос відвідує юдейський храм на свята, навіть сидить там, слухає, читає й сам повчає – і це необрізаний. А Ви знаєте, що той, хто необрізаний, не мав права їсти паску? Це навіть і в голову не вкладається. А тут необрізаний з учнями паску звершує. Для чого вона необрізаному, це що, Його отці з Єгипту виходили і на цю згадку він паску їсть? Згадайте реакцію юдеїв на вхід Павла в храм, коли пішов слух, що він і необрізаних ввів в храм. Це був бунт. А невже до необрізаного Іоанна Хрестителя йшли б хреститися обрізані юдеї. Ознайомтеся, будь ласка, з єврейською енциклопедією. Христос був і людиною, а як людина, мав і національність. Він єврей, євреями були й учні, євреями були й диякони, крім Миколая. Перша Церква була юдео-християнська, проповідь велась тільки між юдеями. Христос посилав на проповідь тільки до юдеїв. Перелом наступає з входом в Церкву сотника Корнилія, добре вчитайтеся в цю главу, а також з приходом на месіанське служіння ап. Павла. Тут в Церкву починають входити й інші народи, для яких християни з юдеїв прагнуть нав’язати виконання закону. Для цього був скликаний і Собор. Перші богослужіння відбуваються в юдейському дусі. Всякі церковні проблеми: всередині й зовні, це проблеми відносин юдеїв і інших народів. Нав’язування церкві всяких мудрувань, гностицизм і т.д., тут також без юдеїв не обходилося. Ви робіть вивід від об’єктивного бачення Нового Заповіту, а не від конкретної цитати, бо так можна що завгодно заперечувати.

0
3 Victor   (25.01.2012 08:57)
В первых христианских общинах, в том числе и в Иерусалиме, обрезание сначала распространялось на всех без исключения мужчин (о чем свидетельствует спор, разгоревшийся на собрании апостолов), пока апостол Павел не добился, чтобы обрезание не совершалось над обращенными из язычников (Деян. 15:1—20; Рим. 4:12; Гал. 2:2 и след.; см. также 1-е Кор. 7:18 и след.). В Новом Завете выражение «обрезанные» иногда означает еврейскую религиозную общину в ее противопоставлении христианской общине (Гал. 2:8; Кол. 4:11).
Апостол Павел использует понятие обрезания как символ обновления человека через веру в Христа, которое он называет обрезанием Христовым (Кол. 2:11). Обрезание Христово заключается в «совлечении греховного тела плоти» и совершается, в отличие от иудейского обряда, не ножом и не по букве Закона, а в сердце и по духу (Рим. 2:29; Кол. 2:11). Павел выступает против утверждения о том, что иудеем, т. е. участником завета с Богом, человека делает наружное обрезание (Рим. 2:28 и след.). Причастность к Богу основывается на внутреннем духовном обновлении человека. Тем самым иудейское обрезание становится ненужным и бессмысленным (Рим. 4:12; Гал. 2:3 и след.; 5:6; 6:15; Кол. 2:11). Свидетельством подлинности этого внутреннего обрезания служит крещение (Кол. 2:12). «Обрезание Христово» выступает здесь как понятие, равнозначное «совлечению плоти», подтверждаемому крещением, которое следует понимать как погребение ветхого человека. Таким образом, в Кол. 2:12 мы имеем дело с неполным сравнением, и поэтому следует избегать прямого отождествления обрезания и крещения. В крещении заключен очень важный момент, которого не было в обряде обрезания времен Павла, а именно — крещение доказывает, что Божий завет действен не благодаря какому-либо внешнему знаку, а благодаря Духу, обновляющему человека в вере (Рим. 2:29; Кол. 2:12)…
Святитель Иларий Пиктавийский:
«Как Иисус Навин получил указание обновить обрезание каменным ножом, так и Господь, Который есть острое Слово, что „проникает до разделения души“ (Евр. 4:12) и „краеугольный камень“ (Мф. 21:42), духовно открыл обрезание сердца»8
По св. Иустину Философу, учение Христа — это тот каменный нож, которым совершается обрезание сердца:
"Под каменными… ножами будем разуметь Его учение, чрез которое такое множество заблуждавшихся людей от необрезания были обрезаны обрезанием сердца. Этим-то обрезанием Бог повелел тогда Иисусу обрезать даже и тех, которые имели плотское обрезание, получившее начало от Авраама, когда Он сказал, чтобы Иисус обрезал вошедших во святую землю вторым обрезанием посредством каменных ножей" 9
По св. Кириллу Александрийскому, каменные ножи — слово Божие10. Согласно бл. Феодориту Кирскому, вторичное обрезание, совершенное над евреями, прообразует собой не только учение Христово, но и христианское крещение11

После совершения обряда обрезания, по древнему обычаю, давалось но-ворожденному имя.

Тобто ім’я давалося в ритуалі обрізання. В християнстві на 8-й день дають ім’я, а на 40-й хрестять. Але це опускається, тому і наречення імені й Таїнство Хрещення звершуються в один день. В невіданні багато хто думає, що хрестять для того, щоб дати ім’я. Звідси й ажіотаж з кодами, які буцімто ліквідовують ім’я з Книги життя «дане» в Хрещенні.
Зводячи своє особисте поняття до того, що принесли обрізувати, та не вказано, що обрізали (подібно й з Іоанном Хрестителем (Лк.1.59)), потрібно визнати, що раз не обрізали, значить і не нарекли імені, оскільки за прадавньою традицією до малюка не зверталися по імені, доки він не був обрізаний. Більше того, як Ісус був первістком, так і Іоанн був первістком, а значить по Закону всі первістки приймали участь в релігійних священичих церемоніях. Якщо первісток звільнявся від цих обов’язків, то за нього платили викуп. Дивно би було платити викуп за Ісуса, Котрого не обрізували.

0
4 Любомир   (28.01.2013 15:04)

Code
Якщо первісток звільнявся від цих обов’язків, то за нього платили викуп. Дивно би було платити викуп за Ісуса, Котрого не обрізували.
 За Ісуса (якщо вірити Луці 2.22-24)таки був заплачений викуп пара горличвт або двоє голубенят .По закону в память про вбивство Богом всіх перворідних в Єгипті юдеям належало приносити в жертву Богу все чоловічої статі що відкриває утробу  серед скотини та людей  Цитата2 Посвяти Мені кожного перворідного, що розкриває всяку утробу серед Ізраїлевих синів, серед людини й серед худоби, для Мене воно!(Вих.13:2)    Перворідних серед людей належало викупитиЦитата12 то відділиш усе, що розкриває утробу, для Господа, і все перворідне худоби, що буде в тебе, самці для Господа!(Вих.13:12)13 А кожного віслюка, що розкриває утробу, викупиш овечкою; а коли не викупиш, то зламай йому шию. І кожного перворідного людського серед синів твоїх викупиш.(Вих.13:13)
      Якщо знову ж таки вірити Луці який на пряму не стверджує що Христос був обрізаний але стверджує що все було виконано по закону то за Христа таки був заплачений викуп на 40 -ковий день.
      Якщо вірити Матвію то під час подій які описує Лука Йосип з Марією мали б бути в Єгипті або принаймі по дорозі в ЄгипетЦитата13 Як вони ж відійшли, ось Ангол Господній з'явивсь у сні Йосипові та й сказав: Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити.(Матв.2:13)14 І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту.(Матв.2:14) 
        До Єгипту вони пішли прямо із Вефлеєму і напевне не через ЄрусалимЦитата39 А як виконали за Законом Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.(Лук.2:39)         Цією цитатою Лука повністю заперечує Матвія.
 П.Вікторе . як пояснити такі протиріччя?

0
2 Victor   (24.01.2012 09:12)
Богословское значение
Свидетельства о праздновании Обрезания Господня в Восточной Церкви восходят к IV веку. На восьмой день после своего Рождества Иисус Христос, по ветхозаветному закону, принял обрезание, установленное для всех младенцев мужского пола в знамение Завета Бога с праотцем Авраамом и его потомками: «Сей есть завет Мой, который вы должны соблюдать между Мною и между вами и между потомками твоими после тебя: да будет у вас обрезан весь мужской пол; обрезывайте крайнюю плоть вашу: и сие будет знамением завета между Мною и вами. Восьми дней от рождения да будет обрезан у вас в роды ваши всякий младенец мужеского пола, рожденный в доме и купленный за серебро у какого-нибудь иноплеменника, который не от твоего семени. Непременно да будет обрезан рожденный в доме твоем и купленный за серебро твое, и будет завет Мой на теле вашем заветом вечным. Необрезанный же мужеского пола, который не обрежет крайней плоти своей, истребится душа та из народа своего, ибо он нарушил завет Мой (Быт.17:11-14)»

При совершении этого обряда Божественному Младенцу было дано Имя Иисус (Спаситель), возвещенное Архангелом Гавриилом еще в день Благовещения Пресвятой Деве Марии. «По прошествии восьми дней, когда надлежало обрезать [Младенца], дали Ему имя Иисус, нареченное Ангелом прежде зачатия Его во чреве. (Евангелие от Луки,2:21)»

По толкованию отцов Церкви, Господь, Творец закона, принял обрезание, являя пример, как людям следует неукоснительно исполнять Божественные установления ("Не думайте, что Я пришел нарушить закон или пророков: не нарушить пришел Я, но исполнить." (Евангелие от Матфея,5:17). Господь принял обрезание для того, чтобы никто впоследствии не мог усомниться в том, что Он был истинным Человеком, а не носителем призрачной плоти, как учили некоторые еретики (докеты).

Святитель Димитрий Ростовский писал: "В обрезании Владыка наш явил большее смирение, нежели в рождении Своем: в рождении Он принял образ человека…, в обрезании же Он принял образ грешника, как грешник претерпевая боль, положенную за грех".

В Новом Завете обряд обрезания уступил место таинству Крещения, прообразом которого он являлся. Праздник Обрезания Господня напоминает христианам, что они вступили в Новый Завет с Богом и "обрезаны обрезанием нерукотворенным, совлечением греховного тела плоти, обрезанием Христовым" (Послание к Колоссянам,2:11).

Епископ Феофан Затворник сравнивал праздник обрезания с «обрезанием сердца», когда отсекаются страсти и похотные расположения: "Бросим прежние пагубные привычки, все утехи и всё, в чём прежде находили удовольствие, начнем с этого момента жить единственно для Бога во спасение своё".

0
1 Любомир   (23.01.2012 23:21)
Quote
Якщо Христос народився по плоті іудеєм і виконував іудейський закон, то зрозуміло, чому Він Сам обрізувався;

Зацікавила приведена вище цитата.Було-б цікаво бачити на що посилається автор стверджуючи що Христос був обрізаний.

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.