Середа, 17.10.2018 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Проповіді

1-14 СЛОВО В ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ СВЯТИТЕЛЯ НИКОЛАЯ, АРХІЄПИСКОПА МІР ЛІКІЙСЬКИХ ЧУДОТВОРЦЯ.
(6-го грудня за старим стилем. 19-го грудня за новим стилем)
«Величаєм тя, святителю отче Николає, і чтим святую память твою, ти бо молиши за нас Христа Бога нашего» (Величання).

Во Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Возлюблені во Христі, браття і сестри! Коли Господь на землі проповідував слово Боже, то Його оточували й тіснили тисячі людей. Найближче за всіх до Нього тіснилися Його учні; були й інші, котрі прагнули послухати святу проповідь, були й такі, хто прийшов з потаємним бажанням знайти зцілення від найрізноманітніших своїх недугів. Тобто скорбота й біль людська рікою притікала до ніг Милосердного Вчителя. А Він, по звершені зцілень, ставши на рівному місці і відкривши вуста Свої, проголосив на всі часи незмінні Божественні заповіді: «Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже. Блаженні ті, що жадають тепер, бо насититесь. Блаженні ті, що плачуть тепер, бо втішитесь. Блаженні ви, коли зненавидять вас люди і коли відлучать вас і ганьбитимуть і знеславлять ім’я ваше ради Сина Чоловічого» (Лк.6.20-23).

Чи відгукнулося людство на ці святі заклики свого Спасителя? Так, відгукнулося – в лиці Апостолів, святителів, мучеників, преподобних і всіх істинних послідовників Христа. Смиренні їхні серця прийняли Його заповіді й принесли багаті та щедрі плоди. Смирення стало коренем, з котрого проросли всі інші плодоносні дерева святої віри. Смирення підняло людей й звело на них різноманітні дари благодаті й прославило їх в Царстві Небеснім. Ось в числі таких смиренних й лагідних діячів, подвижників чеснот і являється шанований сьогодні Святою Церквою святитель Христовий Николай, великий угодник Божий, котрий, почувши про Христа та про Його спасенне вчення, пішов неухильно й вірно за Ним, ревниво виконуючи Євангельські заповіді і у всьому стараючись наслідувати своєму Владиці.

Знають його й моляться йому повсюдно – на сході й на заході, в країнах холодної півночі й спекотного півдня, призивають його на поміч в журбі та бідах на суходолі й на морі, підносять йому свої подяки люди різних віросповідань і навіть різних релігій. Й сьогодні немає на Святій Русі такого храму, де б не було шанованої ікони великого Святителя. З якою любов’ю до його благосного лику звернений погляд вірних, котрі з глибокою вірою й твердою надією звертаються до нього, просячи його допомоги й заступництва! І яким натхненням наповнені слова такого жаданого тисячами віруючих людей акафісту: «Чуючи ближні та дальні про велич чудес твоїх, преблаженне Николає!… проповідує весь світ тебе… скорого в бідах заступника!»

Чим заслужив святитель Николай таку велику відвагу перед Богом? Чим надбав велику славу чуйного й співстраждального помічника всім, хто в бідах та напастях? Без сумніву, високою святістю й чистотою свого життя, присвяченому ревнивому служінню Богу й ділам християнського милосердя. Святитель Николай, Архієпископ малоазійського міста Міри Лікійські, являє нам високий приклад особистого доброчинного християнського життя й чудесний зразок пастирського служіння. З ранніх юних років душа його прагнула до єднання з Богом, і він щиро присвячував себе різним подвигам благочестя. Він мав нездоланну любов до храму, строго виконував всі церковні устави відносно посту й молитви, відрізнявся цнотою й зразковою чистотою натури, поєднував богомислення з діяльною любов’ю до ближніх. З досить ранніх років він був, Промислом Божим, покликаний до подвигу пастирського служіння. Єпископ, котрий рукопокладав його у пресвітера, звернувшись до народу пророчо, про майбутнього угодника Божого сказав: «Ось, браття, я бачу нове сонце, що сходить над землею й озаряє її до віддалених куточків: воно явиться втіхою для всіх печальних. Блаженне те стадо, котре буде гідним мати такого пастиря!» І дійсно, спочатку в сані пресвітера, а пізніше в сані єпископа, святитель Николай оправдав ці пророчі слова. Допомагати нужденним, спасати гинучих, до всіх проявляти любов та милосердя – було його непереборною духовною потребою. Ревниво просив він Бога про допомогу тим, хто, здається, знаходився в безнадійному стані: чи в важких хворобах, чи в небезпеці для життя, чи на краю духовної загибелі. І Господь завжди являв через його посередництво Свою всемогутню й спасенну силу. Святитель Николай удостоївся щедрого дару чудотворіння, й назва «Чудотворець» стала супутньою його імені. Святитель володів і даром прозорливості. Пізнавши духом, що деякі люди були заражені скверною плотських гріхів, він лагідно сказав їм: «Придивіться до себе й виправте серця й помисли ваші, щоб угодити Богу. Якщо й можливо що-небудь приховати від людей й видаватися для них благочестивим, то перед Богом нічого утаїти неможливо. Тому потрібно строго зберігати душевну й тілесну чистоту, пам’ятаючи, що «ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас» (1Кор.3.16)».

Святитель Николай був лагідним й незлобивим, смиренний духом і вільним від всякої гордовитості. Він повчав не стільки словами, скільки своїми поступками. Самий образ його був виповнений ласки й високої духовної привабливості. «Світла ясність лиця твого, – говориться в стіхірі, – свідчила про твою душевну незлобу, а лагідність слів – про умиротворіння та духовний спокій». Він був «правилом віри» , а саме, Святитель був діяльним учасником І-го Вселенського Собору, викривачем єресі Арія, котрий зухвало називав Єдинородного Сина Божого творінням, створеним з нічого. «Радуйся, тверде православ’я укріплення», – викликуємо разом зі Святою Церквою, згадуючи подвиг Святителя в захист православної віри. І не тільки на Соборі, але й у всій своїй щоденній архіпастирській діяльності, святий Николай ревниво піклувався про підтримання в своїх чадах чистої й непорочної християнської віри. Мудрими вмовляннями, лагідними переконаннями, особливо ж прикладом особистої всецілої вірності богопереданному вченню Церкви він, за свідоцтвом святого Андрея Крітського, спас від духовної загибелі безліч людей, тонучих в хвилях аріанської єресі.

Свята християнська віра – це безцінний скарб, з яким не можуть зрівнятися ніякі цінності земного життя. Вона являється великим даром Божим, який потрібно бережливо зберігати й старанно зігрівати, бо тільки в ній і в житті за її нормами – нормами істинно християнського благочестя – маємо ми надійну заставу блаженного єднання з Богом в майбутньому вічному житті. О, коли б і ми з вами, дорогі браття і сестри, так любили святу віру, так цінували її й так мислили про неї. О, якщо б і серце наше, не дивлячись на всю нашу негідність, на всі наші гріховні падіння, являлося завжди неприступною фортецею, готовою витримати всі випробовування в вірі, вистояти проти всіляких спокус та оман. О, коли б в самій глибині душі нашої завжди звучали, як незмовкний заклик, слова нашого Господа і Спасителя: «будь вірним до смерті, і дам тобі вінець життя» (Одкр.2.10).

Святитель Николай був і «зразок лагідності». «Блаженні лагідні, – говорить Господь, – бо вони успадкують землю» (Мф.5.5). І дійсно, саме лагідність, яка проявляється в доброзичливості й добродушності, здатна упокорити світ, явивши непереможну моральну силу добра, послугувати торжеству діла Божого. Найбільшою лагідністю закарбований відкупний подвиг втіленого Сина Божого, Котрого «лихословили, та він не лихословив взаємно; страждаючи, не погрожував, а передавав те Судді Праведному» (1Пет.2.23). Лагідність привела й святителя Николая до того, що він став в дійсності «переможцем народу» , бо таке значення грецького імені «Ніколаос», тому що він направду полонив й полонить безліч людей по всьому лиці землі, в послух Христу. «Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін.15.13). Знаменитий подвижник древності преподобний Пімен Великий, тлумачачи ці Господні слова говорив: «Той покладає душу свою за ближнього, хто почує докірливе слово й, будучи в змозі відповісти таким же словом, але переможе себе й змовчить, чи хто, будучи обманутим, перенесе це й не стане шукати помсти обманщику». О, коли б ми, укріплені теплими до Господа молитвами щедролюбивого й лагідного святителя Николая, хоча б поступово привчили себе до лагідності, незлобливості – не осуджуючи ближніх, не відповідали злом на зло. Який мир запанував би в нашому серці, яку сміливість дістали б перед Богом і наші скромні молитви, і скільки радості дало б нам і оточуючим нас людям посильне виконання нами завіту Христового: «Візьміть ярмо Моє на себе й навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим» (Мф.11.29).

Свята Церква в своїх піснеспівах прославляє цього дивного Святителя як голодних годувальника, страждаючих в бурхливому морі неабиякого кормчого й скорого помічника для всіх, хто знаходиться в бідах та напастях. І дійсно, все його життя являє собою безперервний ряд благодіянь, проявлених страждаючим людям. Стійкий ревнитель віри; палкий подвижник – як апостол Петро – споборник Господа Христа, і в цей же час лагідний і смиренний молитовник; весь пломеніючий любов’ю до людей й менш за все думаючий про себе – такий духовник образ Святителя. Тому й немає іншого такого угодника Божого, котрого би всі так вшановували, прославляли й звеличували, як святителя Христового Николая. Святість його й при житті й після блаженної його кончини засвідчена незчисленними чудесами. Немає іншого такого угодника Божого, від котрого витікало б таке «невичерпне чудес море».

Яку потрібно мати силу, щоб перемагати народ, щоб мати владу не тільки над тілом людини, не над зовнішніми її поступками, а й над потаємними її поступками та бажаннями. Глибина душі людської може бути віддана тільки Богу, тільки істинному Добру, тому що людина добра за природою, по самій своїй суті. Тут – тайна пастирства й святительства Чудотворця Николая. Вона – в пастирі доброму, котрий по звершені Літургії знаходить здатність в кожнім стражденнім бачити другого Христа. Не в великому пастирі, зверніть увагу, а в доброму, милостивому. А тайна доброти – тайна Страшного суду, найголовнішою ознакою наближення якого являється учащання скорбот й безсердечності в світі. І Євангеліє сьогоднішнього свята, говорячи про фальшивих пастирів людства, котрі приходять, щоб вкрасти, вбити й згубити, нагадує також про те, який голос пізнають й якого голосу слухаються вівці, навіть якщо вони ще й «не двору цього», ще не в Церкві.

Ми всі повинні над цим серйозно задуматися, тому що покликання кожного християнина полягає не в особистому тільки спасінні, але й в тому, щоб сприяти спасінню інших людей. В одну мить любов може осяяти нас Духом Святим, та набувається вона багатьма скорботами й важкою працею. Щоб перемагати інших, потрібно спочатку перемогти себе, зректися себе, забути про себе й стати для всіх слугою. Це й являється життям по волі Божій, й хто зважиться жити так, той, без сумніву, дістане від Бога всепереможну силу, тому що в ньому, через нього буде діяти Сам Бог. В цьому дивному житті, найдивніша риса – це цілковите посвячення життя для ближніх. Ми бачимо, дорогі браття і сестри, що зміст служіння святителя Николая – не взагалі добрі діла, а устрій Церкви Христової. Тому перемогти народ – означає, привести його до ніг Спасителя, Котрий говорить: «Вбогих завжди маєте з собою, а Мне – не завжди» (Мф.26.11). Як обережно, як терпеливо це потрібно робити, не нехтуючи навіть дрібними матеріальними потребами, щоб просвітити народ, заблудлий в пітьмі страстей та життєвих турбот. Щоб перемогти народ, потрібно мати не тільки лагідність Мойсея, а й ревність Іллі про Славу Божу, бо «таїнник», хранитель Божої благодаті, чоловік, котрому вручені Тайни Божі, готовий душу свою покласти за чистоту віри.

Сьогодні в Апостольському читанні Свята Церква пропонує нашій увазі такі слова святого апостола Павла з його послання до Євреїв: «Пам’ятайте наставників ваших, котрі проповідували вам слово Боже, і, дивлячись на кончину життя їхнього, наслідуйте віру їх» (Євр.13.7), «Слухайте наставників ваших і будьте покірні, бо вони постійно дбають про душі ваші» (Євр.13.17). Тут під наставниками розуміються Апостоли, а в подальшому їхні наступники, святі отці Церкви. Вказуючи нам на ці апостольські слова, Свята Церква хоче, щоб ми у всьому слухалися святих отців, а особливо в області віри, без якої неможливо угодити Богу й спастися. Святі отці пропонують нам віру спасенну – ту, про яку колись Господь сказав: «Хто буде мати віру й охреститься, буде спасенний; а хто не буде мати віри, буде осуджений» (Мк.16.16). Наставляючи нас в цій спасенній вірі, святі отці тим самим застерігають нас від ухиляння в найбільший й найзгубніший гріх – від ухиляння в віру єретичну, за яку апостол Павло накладає анафему, чи прокляття, в словах: «Якщо ми, або Ангел з неба став би благовістити вам не те, що ми благовістили, нехай буде анафема» (Гал.1.8). Тай самі святі отці Церкви застерігають нас від всякого спотворення догматів віри, установлених ними на святих Вселенських Соборах, й проклинають на всі віки тих, хто допускали, допускають й будуть допускати догматичні спотворення. О, коли б і ми завжди слухали святих отців згідно даному апостольському заклику, а не придумували свою віру! Колиб ми проникли ся їхнім жертовним життям для слави Бога. Тоді б Господь перетворював всі наші скорботи в радощі, бо послух Богу являється джерелом райського блаженства. А слухати святих отців як наступників Апостолів – означає слухати Самого Бога. Ось чому Господь сказав: «Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто нехтує вас, той Мене нехтує» (Лк.10.16).

І ось ми бачимо, що святий Николай переміг, й перемога його, котра перемогла світ, - його віра. Він нас переміг, перемагає всіх, хто тут зараз до нього молиться. І зміст нашого свята в тому, щоб ми почули голос святителя Николая й разом з ним явили силу Церкви, милосердя Христове там, де жорстокість «людиновбивці від початку» . Не для цього ми приходимо в храм, щоб в акафістах з насолодою співати про милосердя, а в житті не зуміти відвести меча, чи не побачити його занесеним на невинно осудженими в наших внутрішніх Мірах, чи мати Апокаліпсис любимим читанням й не помічати його жахи в особистому й оточуючому нас житті. Всі ремствують на важкість життя, моральну й матеріальну кризу, та не приймають ніяких рішучих мір для того, щоб життя людське змінилося на краще. А що ж робити? Шлях один – це шлях наслідування великому угоднику Божому святителю Христовому Николаю, як в особистому житті, так і в житті суспільному, державному. Менше крикливих, лицемірних та фальшивих слів про любов, гуманність, людяність, справедливість, всезагальну ситість й достаток, які так щедро й безвідповідально сіють в народі його вожді й діячі, силуючись стати керівниками народного життя, – менше промов, а більше діла, – того самого, правдивого, дійсного діла, не примарної, не солодко-фальшивої, а дійсної християнської любові й благочестя, якими так прославився й до яких всіх нас закликає своїм особистим життям святитель Николай. І якщо ми в дійсності прагнемо блага особисто для себе й для всього людства, то цей всенародний й загальновизнаний святий повинен стати, в світлі Христа, ідеалом нашого життя.

Возлюблені во Христі, браття і сестри! «Від повноти серця говорять вуста» (Мф.12.34). Серця безлічі людей, щедро напоєних чудесною поміччю великого молитвеника й заступника святителя й чудотворця Николая, повні вдячної любові до цього дивного носія й «таїнника», хранителя Божої благодаті. І сила цієї любові, котра витікає з сердець багатьох поколінь віруючих, яскраво відображена в проникливих піснеспівах Святої Церкви, складених її найкращими піснетворцями. Нехай же й наші серця в цей день вселенського торжества, присвяченого пам’яті Святителя й Чудотворця Николая, принесуть йому свою смиренну дань любові й преклоніння, в надії, що його щире перед Богом піклування допоможе і нам стати на шлях чистого й доброчинного життя в діяльній вірі, послуху, терпінні й лагідності для слави дивного во святих Своїх Триєдиного Бога і Спасителя нашого – Отця, і Сина, і Святого Духа.

Амінь.

Віктор Саварин





Ой, хто, хто Миколая любить,
Ой, хто, хто Миколаю служить,
Тому святий Миколай, |
На всякий час помагай, |(x2)
Миколай! |

Ой, хто, хто к ньому прибігає,
На поміч його призиває,
Той все з горя вийде ціло, |
Охоронить душу й тіло, |(x2)
Миколай! |

Ой, хто, хто спішить в Твої двори,
Сего Ти на землі і в морі
Все хорониш від напасти, |
Не даєш му в гріхи впасти, |(x2)
Миколай! |

Миколай, молися за нами,
Благаєм Тебе зі сльозами.
Ми Тя будем вихваляти, |
Ім'я Твоє величати, |(x2)
На віки. |

Схожі матеріали :

Категорія: Проповіді | Додав: Admin (19.12.2017)
Переглядів: 1306 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Всі смайли
Код *:
Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.