Субота, 24.06.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Проповіді

1-47. СЛОВО НА СВЯТЕ ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА
(6-го серпня за старим стилем. 19-го серпня за новим стилем).
«Прийдіть зійдемо на гору Господню і в дім Бога нашого, і побачимо славу Преображення Його, славу як Єдинородного від Отця: світлом приймемо світло, і в натхненні прославимо Трійцю Єдиносущну во віки!»
(Слава: на Літії празника)
.

Во Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Возлюблені во Христі, браття і сестри!

Виводячи нас сьогодні на гору Преображення, Свята Церква нагадує нам про те, що для нас, християн, існує тільки один шлях до Бога – шлях преображення, перевтілення своєї душі. Нам особливо необхідно постійно пам’ятати про те, так як для багатьох з нас християнство перестало бути ділом життя, досвіду і стало виключно словесним ділом. Преобразившись на Фаворі, Господь показав, що преображення людського єства Божественним – неодмінна умова в Боголюдському подвигу спасіння світу від гріха прокляття та смерті. Адже спасіння неможливе без преображення людського єства Богом з гріховного в святе, з смертного в безсмертне. Преображення Господнє має загально людське значення, бо Господь преобразився для того, щоб явити нам майбутнє преображення єства людського. Як новий Родоначальник, Спаситель на Фаворі показує через яке преображення повинно пройти людське єство на своєму шляху очищення, обожнення, спасіння. Тому світлий день Преображення Христового – це день просвітлення і обожнення людського єства нествореними Божественними енергіями, силами, благодаттю.

Бог, котрий одягається світлом, як ризою, і живе в світлі недоступному, Господь наш Ісус Христос, Світло від Світла, упокорив Себе, прийнявши образ раба. «Цар Небесний явився на землі і жив з людьми». «Слово Отче стало плоттю і вселилося між нами і ми бачили хресну славу Його, славу як Єдинородного від Отця, виповненого благодаті та істини». Господь – істинне Світло, котре просвітлює кожну людину, котра приходить у світ, – по невимовній любові і співстражданню до пропащого створіння Свого, добровільно зійшов в темряву нашого гріховного світу, в болісний морок наших страстей та недугів, і світло цієї хресної любові світиться, і темрява його не здатна обійняти. Але Він скрив це сяйво небесної слави під густою завісою смертної плоті, під глибоким покривалом покірності, смирення та мертвенності, в які Він Одягнув все Своє пастирське служіння людському роду, котрий гине в гріхах. І лише зрідка, в самі визначні моменти Його служіння знімався цей Божественний покров, і являлася слава Царства Бога, Котрий прийшов в силі жертвенної хресної любові. Так в Різдвяну ніч над Богомалятком Ангели звіщали «славу в вишніх і на землі мир, в людях благовоління». Так в водах Іорданських слава небесна осінила Його, нагого й смиренного і голос звістив Його Богосинівство і благовоління Отця про Нього.

Але найяскравіше і найповніше за все явлена Слава Його, Слава і сила хресної любові Святої Трійці, у Преображенні Господньому. За сорок днів до Розп’яття Господь, полюбивши Своїх, котрі в світі, до кінця полюбив їх і забажав явити Своїм учням і всьому творінню не тільки чудесами, знаменнями й словами, як раніше, але вже явно, в Собі і через Себе образ майбутнього віку. Ту передвічну славу життя, безсмертя та величну красу, котрі Він хотів передати в невід’ємний спадок тим, хто любить Його. Своїми хресними стражданнями: «Я славу, котру Ти дав Мені, дав їм, щоб розумів світ як полюбив Я їх хресною любов’ю, Отче, тих, котрих Ти дав Мені, хочу, щоб бачили славу Мою хресну, котру дав Ти Мені, бо полюбив Мене перше створення світу хресною любов’ю». На Тайній Вечері Христос говорив про прийдешню Голгофу як про Своє прославлення: «Сьогодні прославиться Син Людський і Бог прославиться в Нім». Також і тут, на Фаворі, Мойсей та Ілля бесідують з Ісусом про вхід його в Єрусалим на страждання, і Фаворська слава являється як би передоднем Голгофської слави: «Якщо Бог прославиться в Нім хресною жертвою, то прославить Його в Собі і ще більше прославить Його». Отець приймає волю Сина на страждання вже за їхнє звершення й посилає Сину величну славу після отінення хмарою. Як і при Хрещенні вся Свята Трійця свідчить і утверджує силу хресної любові і являє хресну славу. Син, як ягня, на заколення добровільно йде на хресні страждання. Отець вінчає славою жертвенну волю Сина і утверджує її як би новим усиновленням. «Цей є Син Мій любимий, в Котрім Моє благовоління, Його слухайте». А Дух Святий хмарою нетлінного світла отіняє Агнця Божого, заколеного раніше створення світу, звіщаючи слова хресного утвердження.

Але що нового відкрилося при цьому на Фаворській горі? Що побачила ця гора, повітря небо й земля а також вражені учні? Що за світло це було? Це була явна дія Святого Духа, Котрий почивав на Христі і в Ньому перевтілюючи все творіння. Це було попереднє явлення «нового неба й нової землі», перевтіленого і осяяного нетлінною красою світла. Це було подібно до Богоявлення, об’явлення всієї Святої Трійці. Відкриття тої жертвенної любові, котрою Вона живе, коли кожна Іпостась, кожне Лице Святої Трійці віддає Себе до остатку одне одному, і цією любов’ю спасає світ. Царство Боже проповідується не тільки словом, але й самим ділом. І сонми обранців Божих запалювали від Фаворського Світла Преображення свічку свого християнського життя і цим засвідчували про силу Преображення Господнього, котре явило людям «присносущне світло Божества». Цим світлом на зорі християнства осяяне було лице первомученика і архідиякона Стефана. Багато років назад Григорій Палама благав в молитвах Господа: «Просвіти, Господи, тьму мою» – і, осяяний цим світлом, утверджував догмат про Фаворське світло як дійсне явлення Божества. І Серафим Саровський перевтілився перед своїм співбесідником, самою реальністю явивши йому образ преображення творіння Духом Святим, і блаженний старець Софроній, в глибоких водах покаяння, споглядав це світло Божества і проповідував його людству, котре геть втратило надію. І ще багато й багато, явних і тайних подвижників Христових, носять цей безцінний небесний скарб в тлінній посудині людського єства, і на лицях їхніх, як колись в Мойсея після Сінайського об’явлення, сяє відблиск Божественної слави.

Душа людська створена за образом Божим і визначена для вічного життя в Царстві Божому, природно прагне до можливо найповнішого для неї Богоєднання, ясно відчуває і усвідомлює, що не може бути істинного щастя, ні просвітлено-радісного духовного життя поза Джерелом життя та блаженства, тобто у віддаленні від Бога, Котрим всі ми «живемо, і рухаємося, і існуємо» (Діян.17.28). Про жагу Богоєднання, властиву чистій душі віруючого, яскраво і натхненно свідчать полум’яні слова співця Псалмів – царя й пророка Давида: «Як лань прагне до водних потоків, так душа моя прагне до Тебе, Боже! Душа моя жадає Бога, Бога Живого, – коли бо прийду й побачу обличчя Боже!» (Пс.41.2-3). І коли немає для людини радості вищої за радість Богоспілкування, то немає для неї і більшої туги, ніж журба, пов’язана з відчуттям віддаленості від Бога, від Його лиця: «Вскую мя отринул єси от лица Твоєго, Світе незаходимий! І покрила мя єсть чуждая тьма окаяннаго», – викликує церковний піснеписець від лиця грішника, котрий кається і усвідомлює своє недостоїнство бути «общником Божества».

Дорогі, браття і сестри, для християнського життя недостатньо тільки розуміти Істину, але необхідно ще й вірити Істині, що так є, повинно бути, а тому слідувати їй. Апостол Павло говорить, що Преображення Господнє являється подією, котра повинна повторитися над всіма істинними послідовниками Христа (2Кор.3.6-18). Якщо хто не знає, що в нас є внутрішня, потаємна серця людина, як виражаються святі Апостоли (2Кор.3.18; 1Петр.3.3-4; Еф.3.16), той не християнин. Саме цю внутрішню людину ми зобов’язані підносити від досконалості до досконалості, від слави в славу, засвоюючи істини віри, викорінюючи страсті, здобуваючи доброчинності і зберігаючи благодать, даровану Таїнствами Церкви. Ті, котрі не перевтіляться внутрішньо із земних в небесних, не ввійдуть в славу Єдинородного Сина Божого! «Бог є світло, – наставляє нас апостол любові святий Іоанн Богослов, – і немає в Ньому ніякої темряви. Коли ж ми кажемо, що маємо єднання з Ним, а ходимо в темряві, то ми неправду говоримо і не творимо істини… Хто говорить, що перебуває в Ньому, той повинен робити так, як Він робив… Бог є любов, і перебуваючий в любові перебуває в Бозі, і Бог у ньому» (1Ін.1.5-6; 2.6; 4.16).

І світ, все творіння, пам’ятає про Фаворське явлення й зітхає, очікуючи нове небо і нову землю, очікуючи повного звільнення і преображення в явленні чад Божих. Дух Святий і сьогодні присутній в світі Славою, котра до кінця цього віку перебуває скритою, а проте по волі Божій являє себе обранцям Божим.

Але що ж означає це преображення світу, його прославлення? «Добре тут бути» , – сказав апостол Петро. І саме так, «дуже добре» створений світ, і на Фаворі нам дано споглядати нетлінну, первотворну красоту світу. І це є воістину радостей радість, радість досконала в Дусі Святім. Хто з нас в кращі хвилини свого життя, відчувши, після примирення совісті в Таїнстві покаяння та причащання Святих Тайн, блаженне єднання з Христом, не сказав би словами апостола Петра: «Господи! Добре нам тут бути» . Хто в цьому стані не відчував полум’яної любові до храму Божого, як до деякого «духовного Фавору» і невимовних божественних осявань, доступних кожній душі, котра кається і упокорюється. Хто, після прийняття Животворних Дарів Тіла і Крові Христових, не промовляв в розчуленні святі слова подячної молитви: «Яко єдин сий свят, Владико, освяти мою душу і тіло, ум і серце, чревеса і утроби, і всего мя обнови, і вкорени стах Твой во удесіх моїх, і освященіє Твоє неотємлемо от мене сотвори… да убо ні єдин пребуду, кромі Тебе, Живодавца, диханія моєго, живота моєго, радованія моєго…». Тому Преображення на горі Фаворській, за внутрішнім своїм значенням, є не що інше, як одкровення Царства Божого на землі.

Для того, щоб стати здатним до Богоєднання, людина повинна пройти складний і важкий шлях морального перебудування, шлях деякого духовного преображення, повинна вийти зі стану рабства гріху і перейти в стан чистоти і праведності, бо що може бути спільного в світла з темрявою? Яка згода між Христом і Веліаром? (2Кор.6.14-15). Звичайно, що дякуючи принесеній Господом відкупній Жертві, кожен з нас має можливість в Церкві діставати через Таїнства дари благодаті Божої, необхідні для такого морального преображення та обновлення. Але благодать Божа не діє побіч нашого бажання і нашої волі. Для того, щоб благодать стала дієвою в нас, ми повинні зненавидіти гріх і полюбити Закон Божий, тобто спасенні заповіді. Зненавидіти гріх, котрий пустив глибокі коріння в нашій пошкодженій природі, означає, по любові до Бога, зректися від багатьох і дуже сильних гріховних звичок та пристрастей, від гріховного самолюбства й гордині, від воюючої на душу тілесної хіті, – відкласти весь «образ життя старої людини, котра зотліває в спокусливих похотях… і одягнутися в нову людину, створену за Богом, в праведності і святості істини» (Еф.4.22-24). Тому підіймімо розум наш від землі до неба, від сьогочасного до прийдешнього, від пристрасті земному до бажання небесного, тоді й пізнаємо який благий Бог Ізраїлю, як «сладостний сладчайший Іісус» , як радісна любов Його, і насолодимося Його Божественними одкровеннями. Господь зводить учнів Своїх не на низьку, а високу гору. Для чого? Щоб навчити їх богомисленню і разом з цим працелюбству: без труда немає можливості зійти на висоту. Добре розум зносити до Бога, але не слід залишати і праці: добрі діла досягаються працею. Розум бачить Бога, а труд приводить до споглядання Бога; розум упокорюється Христу, слухаючи заповіді Його, а труд носить ярмо Христове, ходячи вслід Його. Богомислення насолоджується внутрішнім баченням Христа, а працелюбство притягує на себе Його погляд: «Споглянь, – сказав псалмоспівець, – на моє горе й на труд мій» (Пс.24.18). Бути побаченим Христом – не менше благо, ніж бачити Його. Дві ці доброчинності – богомислення й працелюбство – для прагнучого досягнути небесних благ і радостей так само необхідні як птасі крила.

Дорогі браття і сестри! Преображення Господа нашого Ісуса Христа звершилося, коли Він вже бачив перед Собою хрест, цвяхи, спис, гріб, бачив майбутні страждання. Недарма явилися в славі Преображення Мойсей та Ілля, котрі говорили з Христом «про кінець Його, який Йому належить завершити в Ієрусалимі» (Лк.9.31). Що ж спільного між Хрестом та Преображенням, між крайньою межею впокорення і величним прославленням? Просвітилося лице Ісуса Христа, коли він прирік Себе на хресну смерть задля послуху Богу Отцю, задля самозречення і любові до людства. Просвітилося лице Його і одяг, коли Він по Своїй людськості наважився підняти на Себе надлюдське діло і явив в Собі любов і силу Боголюдини. В такому тісному зв’язку знаходиться Хрест і Преображення Господа нашого Ісуса Христа. Наше преображення також тісно пов’язане з нашим хрестом. І не може звершитися наше благодатне преображення тут на землі, ні славне преображення в вічності без терпеливого, смиренного несіння хреста.

Своїм Преображенням Господь відкрив скриту від віка тайну, явив неминущу і вічну славу людського єства. Дякуючи іпостасному єднанню плоті з Богом Словом, плоть повністю збагатилася, пройнялася славою невидимого Божества. Своїм Преображенням благий Господь обновив Божий образ в людині, котрий засяяв первообразним, Божественним сяйвом та красою. Тому зміст і ціль Преображення Боголюдини – повернути людину і все людське до образу Божого як до початкової сутності людського єства, очистити гріховний намул з Богообразної душі людини, відновити Богообразність людського єства в його вражаючій безгрішній красі і все життя людини підкорити Богообразній сутності і силі як Богоданному началу, котрим надійніше за все приготовляється вічність.

Оновлений Преображенням Спасителя Божий образ в людині засяяв, як сонце, а тіло стало подібним до світла. В своїй споконвічній сутності Богообразна людська душа являє собою далекий відблиск Божественного світла, – світла, котре на повну силу засяяло на Фаворі через пресвяту плоть Боголюдини Христа. Своїм Преображенням Господь показав, що зміст, і достоїнство, і нетлінна, Божественна краса плоті, речовини, матерії полягає в тому, щоб наповнюватися Божественним світлом, випромінювати його і жити ним, адже світло – це синонім життя і безсмертя (Ін.1.4), подібно до того як темрява – синонім смерті і руйнування.

Ось чому цей празник являється особливим днем передчуття прийдешньої радості Царства, в котрій приймає участь все творіння. Преображення є празник краси нествореного, а також створеного видимого й невидимого світу. Краса ще не царює в цьому світі, хоча й зацарювали через Боговтілення та П’ятидесятницю. Вона проходить за Христом шлях свого розп’яття, свого знесилення. Краса розпинається і страждає в світі, як страждав Христос непорочний, «красен добротою паче» синів людських, серед біснуватих, недужних, маловірних, відчуваючи нечистоту блудниць та митарів, а також злочестиве шипіння ворогів Церкви – страждаючи, милосердно споглядає безобразність колись такого прекрасного споконвіків образу. Вона є краса хресна, по відношенню до котрої говориться про сходження на страждання, для відновлення краси спотвореного гріхом образу. Вона являється тією красою, котра спасе світ. І празник цієї хресної Краси святкуємо ми в цей день Преображення Господнього.

Нехай засяє і для нас, грішних, присносущне Світло Твоєї Хресної Любові, Господи. Світло це виведе нас на гору святу, на гору Голгофську, щоб споглядали ми славу Твою хресну, котру Ти маєш у Отця, перше створення світу. Тобі з Ним і зі Святим Духом належить слава, честь і держава, сьогодні і завжди і на віки вічні.

Амінь.

Віктор Саварин


Схожі матеріали :

Категорія: Проповіді | Додав: Admin (19.08.2016)
Переглядів: 826 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0

УВАГА ! 3 1 квітня 2017р вводиться премодерація коментарів неавторизованих відвідувачів. Ваш коментар буде опублікований після схвалення модератором ! Деталі читайте тут...

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.