Понеділок, 21.08.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Проповіді

1-31. СЛОВО НА БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ.
(25-го березня за старим стилем. 7-го квітня за новим стилем).
«Ангельський глас вопієм Ти, Чистая: радуйся, Благодатная, Господь с Тобою»
(Величання).

Во Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

«Шостого ж місяця був посланий від Бога Ангел Гавриїл у галілейське місто, яке називається Назарет, до Діви, зарученої з мужем, на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви: Марія» (Лк.1.26-27).

Так починається, возлюблені во Христі, браття і сестри, Євангельська розповідь про події, котрі дістали назву «благовіщення», що означає «блага, добра, радісна звістка». Древні християни називали це свято по різному: «Зачаття Христа», «Благовіщення про Христа», «Початок визволення», «Благовіщення Ангела Марії», – і тільки з VII-го століття воно починає називатися «Благовіщення Пресвятої Богородиці».

Ще в IV-му столітті святий Афанасій Великий називає його першим в ряді свят особливо шанованих, бо воно нагадує про початок домобудівництва спасіння людей, а святитель Іоанн Златоуст називає його «коренем свят». З цього часу це свято збагатилося багатьма піснеспівами, в котрих розкрито таїнство Втілення Сина Божого та велич Богоматері, в Котрій ми знаходимо невимовну здатність довіри Богу до кінця, котра викувана подвигом чистоти серця та щирої любові до Бога, подвигом, в котрому проливається кров і приймається Дух. І як говорить один християнський письменник, Боговтілення стало можливим тільки тоді, коли в людськім роді знайшлася Діва, Котра всією думкою, всім серцем, всім життям Своїм змогла вимовити Ім’я Боже так, що Воно в Ній стало плоттю.

Людський рід народив і приніс в дар Богу Діву, Котра здатна була в Своїй царственій людській свободі стати Матір’ю Сина Божого, Котрий вільно віддав себе за спасіння світу. Той, Хто народився від Жінки не є тільки Бог і не є тільки Людина: Той, Хто народився зробив жінку, древні двері гріха, дверима спасіння; де змій розлив свою отруту, знайшовши непослух, там Слово спорудило Собі одушевлений храм, ввійшовши туди через послух; де виник перший грішник Каїн, там народився безіменно Збавитель людського роду – Христос. Чоловіколюбець не гидував народитися від Жінки, тому що це діло Його дарувало життя. Він не підпав нечистоті, вселившись в утробу, котру Він Сам устроїв чужою всякої нечистоти. Коли б Матір не перебувала Дівою, то народжений Нею був би звичайною людиною, і народження не було б чудесним; а так як Вона після народження залишилася Дівою, то Хто ж – Народжений, як не Бог?

Невимовне таїнство, бо народився Він незрозумілим образом, безперешкодно пройшовши дверима, коли вони були «заключеними» , зачиненими. Ось як говорить про цю подію святий пророк Ієзекііль: «Тоді привів мене назад до зовнішньої брами святині, що звернена на схід: вона була зачинена. І сказав Господь до мене: «сине людський, ці ворота будуть зачинені і не відчиняться, і ніхто не пройде ними: бо Господь, Бог Ізраїлю, Він єдиний, увійде і вийде і будуть зачиненими»» (Ієз.44.1-2). Ми бачимо ясне вказування на Святу Діву і Богородицю Марію.

Сповідуючи в Христі поєднані дві природи в одному Лиці, апостол Фома викликує: «Господь мій, і Бог мій» (Ін.20.28). Та Таїнство, котре звершилося в сьогоднішній день, приводить в здивування не тільки людський, але й ангельський розум. Не розуміють Ангели, як Бог Безначальний, Неосяжний, Неприступний, сходить в образі раба і стає Людиною, не перестаючи бути Богом і ні на скільки не умаливши Своєї Божественної слави? Як Діва могла вмістити в пречистій утробі нестерпний вогонь Божества та залишитися неушкодженою і перебувати на віки Матір’ю Бога Втіленого? Таким великим, чудесним, такою Божественною премудрістю виповнено це таїнство Благовіщення Архангелом Гаврилом, ім’я котрого означає «Бог і чоловік», Пресвятій Діві та Втілення Сина Божого від Неї!

Радіймо земленароджені, радіймо особливо ми, християни, та радіймо з трепетом перед величчю таїнства, як одягнуті в скверну гріха. Радіймо, та відразу ж щирим, живим та глибоким покаянням очищаймо себе благодаттю Божою від скверни гріха. Звеличаймо чистими серцями й устами Матір Божу, звеличену та підняту над всяким творінням, Ангелами і людьми, звеличену Самим Богом, Творцем всякого творіння, і пам’ятаймо, що таїнство Втілення і Очоловічення Сина Божого звершилося ради нашого спасіння від гріха, прокляття, праведно на нас покладеного на початку від Бога за гріхи, і від смерті, як дочасної так і вічної. Зі страхом та радістю приймімо Господа, Котрий гряде до нас вселити на землі, в серцях та душах наших Царство Небесне, царство правди, миру та радості в Дусі Святім (Рим.14.17), – і зненавидьмо богоненависний гріх, злобу, нечистоту, розгнузданість, гордість, жорстокосердя, немилосердя, самолюбство, тілоугодництво та всяку неправду.

Христос для цього на землю сходить, щоб нас возвести на Небеса. Будучи прикутими до землі пристрастями життєвими, підіймемо голови наші і зведімо очі серця нашого доверху, до Неба, куди хоче звести нас всіх Господь Ісус Христос. «Горі імієм сердця»! Достатньо нам плазувати думками та серцями по землі, подібно до плазунів. Правда, що і плазуни ми нікудишні по гріхах наших, хоча душі наші і створені по образу Божому, котрий ми спотворили гріхами своїми, і котрий нам неодмінно потрібно оновити істинним покаянням, допоки ми живі; потрібно, щоб цей образ Божий, як сонце засяяв в нас, як на самому початку, коли лишень тільки створені були Адам з Євою. На те і життя нам дано; для того воно ще і продовжується; для цього ми і складаємо тіло Церкви Божої та приймаємо участь в її Богослужіннях, Таїнствах та постах.

Подивімось, дорогі браття і сестри, як сяє образ Приснодіви Богоматері! Якими дивними чеснотами та досконалістю! Але і Вона – Людина… То що ж підняло Її на таку висоту, зробило Її настільки високославною та великою, вищою Херувимів і славнішою Серафимів? Три найбільші доброчинності, чесноти: смирення, чистота та полум’яна любов до Бога, чужа всякої любові земної, матеріальної. Вона Сама сповідує, що Господь зглянувся на смирення Раби Своєї (Лк.1.48). Полюбимо ж і глибоко насадимо в серці нашому і ми, християни, боголюбиве смирення; надбаємо і ми всеусильними трудами всього свого життя чистоту сердечну – постом, молитвами, богомисленням, сльозами, особливо ж частим та достойним причащанням Святих Тайн Христових; полюбимо і ми всім серцем Бога, Творця і Спасителя нашого і не зрадимо через ніщо в світі Його святій любові; роздумуймо про Нього та про Його чудесні діла; Ним живімо та дихаймо; напуваймо Ним свою душу; одягаймося в Нього, Ним очищаймося, просвіщаймося, освячуймося, утверджуймося, прикрашаймося, хвалімося, утішаймося; Ним перемагаймо спокуси, наговори ворогів видимих і невидимих; все що виконуємо, виконуймо з думкою про Нього та ради Нього; де б ми не були, будьмо разом з Ним, як і Він завжди з нами, «везді Сий і вся ісполняяй» .

Коли таким чином полюбимо Господа, то і в нас возвеличиться Господь, і нас возвеличить Господь, як повчає від Лиця Його Свята Церква: того, хто славить Мене – прославлю. Зненавидьмо, дорогі браття і сестри, в собі всякий гріх і звеличиться в нас Господь слави, і ми будемо великими перед Богом і людьми.

Знову і знову говорить нам Церква: радійте, Господь близько! Від того, що близько Господь, і ближче всього – коли скорботи, радіймо! І це знову звучить, як радуйся, Благодатная, Господь з Тобою! Радіймо завжди, постійно молімось та за все дякуймо, бо на це є воля Божа про нас у Христі Ісусі. Воля Божа – радість. Хрест даний в радості Благовіщення, і хрест прийнятий: се Раба Господня. Без хреста не може бути радості, і ця радість – для всіх: се бо, прийде Хрестом радість для всього світу. Благовіщення – зірниця Пасхи. Молитвами Богородиці нехай дасть нам Господь в дійсному смиренні, в хресному служінні і людям, і Богу, ввійти в Його радість, в Його Пасху. Святкуючи Благовіщення, ми святкуємо початок новозавітного дня. Настав час втілення святої обіцянки Господа про «Сім’я жінки, Котре зітре голову змія» (Бут.3.15). Цей день – початок нашого спасіння, про котрий Свята Церква твердо свідчить: «Днесь спасенія нашего главизна, і єже от віка таїнства явленіє: Син Божий, Син Діви биваєт і Гавриїл благодать благовіствуєт. Тім же і ми с ним Богородиці возопіїм: радуйся Благодатная, Господь с Тобою».

Амінь.

Віктор Саварин


Схожі матеріали :

Категорія: Проповіді | Додав: Admin (06.04.2016)
Переглядів: 699 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0

УВАГА ! 3 1 квітня 2017р вводиться премодерація коментарів неавторизованих відвідувачів. Ваш коментар буде опублікований після схвалення модератором ! Деталі читайте тут...

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.